Відповідно до ПУЕ
газопароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2,
а пилоповітряні – вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
В таблиці приведено клас зони, місцерозташування, характеристика навколишнього середовища, умови вибухонебезпечних сумішей.
Існує кілька різних класифікацій вибухонебезпечних предметів, які використовуються залежно від мети їх використання та групи вибухонебезпечних матеріалів.
Одна з найбільш поширених класифікацій, яка використовується для транспортування вибухонебезпечних матеріалів, поділяє їх на такі категорії:
Категорія 1: Вибухонебезпечні матеріали, які мають найбільшу небезпеку, включаючи вибухонебезпечні матеріали, які можуть детонувати
під час перевезення, а також вибухонебезпечні матеріали, які містять високу кількість нітрогліцерину або нітрогліцерину.
Категорія 2: Вибухонебезпечні матеріали, які мають середню небезпеку, включаючи вибухонебезпечні матеріали,
які містять менше нітрогліцерину, нітрата амонію, або флагового матеріалу.
Категорія 3: Вибухонебезпечні матеріали, які мають найменшу небезпеку, включаючи вибухонебезпечні матеріали,
які містять менше флагового матеріалу, нітрата амонію або нітрогліцерину.
Крім транспортування вибухонебезпечних матеріалів, існують інші класифікації, які використовуються в різних сферах,
таких як військова промисловість, хімічна промисловість та інші.
Наприклад, військова класифікація вибухонебезпечних матеріалів включає класифікацію залежно від типу вибуху,
кількості та швидкості руйнування, а також залежно від їх фізичних та хімічних властивостей.
Для хімічної промисловості можуть використовуватися класифікації в залежності від складу та хімічних властивостей матеріалу.
Також важливо зазначити, що класифікації можуть відрізнятися в різних країнах залежно від законодавства та стандартів безпеки.
Наприклад, в Європейському Союзі використовуються класифікації,
що відповідають Директиві Ради Європи 93/15/ЄЕС щодо транспортування вибухонебезпечних матеріалів,
а в США - класифікації, що відповідають федеральному законодавству та стандартам безпеки.
У будь-якому випадку, класифікації вибухонебезпечних матеріалів дуже важливі для забезпечення безпеки людей та майна.
Дотримання правил транспортування та зберігання вибухонебезпечних матеріалів, які визначені відповідними класифікаціями,
дозволяє зменшити ризики виникнення небезпечних ситуацій та захистити життя та здоров'я людей.
Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), вибухонебезпечні зони класифікуються наступним чином:
Зона 0: Це область, де змішана повітряна або пилова атмосфера, яка містить вибухонебезпечні речовини у вигляді газів, парів або пилу, присутня постійно, протягом тривалого періоду або регулярно.
Зона 1: Це область, де змішана повітряна або пилова атмосфера, яка містить вибухонебезпечні речовини у вигляді газів, парів або пилу, може з'являтися у звичайному режимі роботи.
Зона 2: Це область, де змішана повітряна або пилова атмосфера, яка містить вибухонебезпечні речовини у вигляді газів, парів або пилу, з'являється тільки в випадку відхилення від нормального режиму роботи та не зберігається тривалий час.
Зона 20: Це область, де вибухонебезпечний пил присутній постійно, протягом тривалого періоду або регулярно.
Зона 21: Це область, де вибухонебезпечний пил може з'являтися у звичайному режимі роботи.
Зона 22: Це область, де вибухонебезпечний пил з'являється тільки в випадку відхилення від нормального режиму роботи та не зберігається тривалий час.
Ці класифікації допомагають ідентифікувати та керувати ризиками вибухів у залежності від наявності та характеру вибухонебезпечних матеріалів у конкретних приміщеннях або робочих місцях.
