Читайте також Коли проводити очищення печей безперервної дії
Первинні засоби пожежогасіння –
переносні або пересувні засоби пожежогасіння, які використовуються для боротьби з пожежею на початковій стадії її розвитку.
Пожежна безпека об'єкта захисту –
відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов’язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Пожежна небезпека об'єкта захисту –
стан об'єкта захисту, який характеризується можливістю виникнення і розвитку пожежі, а також впливу на людей і майно небезпечних факторів пожежі.
До початку експлуатації об’єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння
До первинних засобів пожежогасіння відносяться:
Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний колір, а надписи на них виконують контрастним білим кольором.
Класифікація первинних засобів пожежогасіння в Україні зазвичай ґрунтується на нормативних документах, які встановлюють вимоги до пожежної безпеки.
Основні класи пожеж та відповідні засоби пожежогасіння в Україні визначені ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Будівництво в Україні. Основні положення пожежної безпеки", а саме:
Клас А: пожежі твердих матеріалів (наприклад, деревина, папір, текстиль).
Клас В: пожежі рідин та рідкі матеріали (наприклад, бензин, олива, фарби).
Клас С: пожежі газів (наприклад, пропан, метан, водневий газ).
Клас D: пожежі металів (наприклад, натрій, калій, магній).
Клас Е: пожежі електроустаткування.
Клас F: пожежі жирів та олив, які використовуються в кухнях та ресторанах.
Згідно з цими класами, в Україні використовуються такі засоби пожежогасіння:
Для класу А - водяні струмені, водяні розпилювачі, порошкові вогнегасники.
Для класу В - піна, порошкові вогнегасники, вуглекислий газ.
Для класу С - порошкові вогнегасники, газові вогнегасники.
Для класу D - порошкові вогнегасники.
Для класу Е - порошкові вогнегасники, вуглекислий газ.
Для класу F - жирові вогнегасники, порошкові вогнегасники.
Первинні засоби пожежогасіння - це портативні вогнегасники та засоби, які зазвичай знаходяться поруч з місцем можливої пожежі. Їх використовують для швидкого приглушення невеликої пожежі до прибуття пожежних служб. Первинні засоби пожежогасіння можуть бути різних типів, наприклад:
Вуглекислий газ (CO2) - використовується для гасіння електроустаткування та пожеж рідин.
Порошок - ефективний для гасіння різних типів пожеж.
Піна - використовується для гасіння пожежі рідин та твердих речовин.
Вода - використовується для гасіння пожеж твердих речовин.
Стаціонарні засоби пожежогасіння - це засоби, які встановлюються на підприємствах та в будівлях для більш ефективного та швидкого гасіння пожеж. Їх використовують у випадку виникнення великої пожежі, коли портативні вогнегасники можуть бути недостатніми. Стаціонарні засоби пожежогасіння можуть бути різних типів, залежно від вимог та умов використання. Найбільш поширеними стаціонарними засобами пожежогасіння є:
Системи автоматичної пожежогасіння - включають детектори диму та тепла, які автоматично вмикають систему гасіння пожежі.
Гідранти - встановлюються на вулицях та на території підприємств для швидкого забезпечення водою під час пожежі.
Сухі створи - використовуються для захисту від пожеж будівель та інших об'єктів.
Системи піногасіння - використовуються для гасіння пожеж рідин та твердих речовин.
Системи водяного гасіння - використовуються для гасіння пожеж твердих речовин.
Вогнегасники на колісному ходу - використовуються для гасіння пожеж у відкритому просторі, на транспортних засобах та на підприємствах.
Системи пожежної сигналізації - включають димові детектори та інші пристрої, які автоматично повідомляють про виникнення пожежі.
Системи вентиляції та димовідведення - призначені для виведення диму та токсичних речовин з приміщення.
Стаціонарні засоби пожежогасіння повинні відповідати вимогам безпеки та встановлюватися відповідно до вимог законодавства.
Також вони потребують регулярної перевірки та обслуговування для забезпечення їхньої ефективності та надійності.
