Групи горючих будівельних матеріалів

Горючі будівельні матеріали за результатами випробувань розподіляються на чотити групи: Г1, Г2, Г3, Г4.

Горючість Г1 властива речовинам та матеріалам, які не можуть горіти без джерела запалювання, але у відповідних умовах вони здатні виділяти гази, що утворюють дим. Низькогорючі матеріали групи Г1 мають температуру димових газів не більше 135°С, ступінь пошкодження по довжині зразкане більше 65%, ступінь пошкодження за масою зразка не більше 20%, тривалість самостійного горіння 0с.

До групи горючості Г2 відносяться будівельні матеріали, які після ліквідації джерела запалювання продовжують горіти не більш, ніж 30 секунд. Максимальна температура димових газів при цьому – 235°С, ступінь пошкодження по довжині зразка не більше 85%, ступінь пошкодження за масою зразка не більше 50%, тривалість самостійного горіння не більше 30с.

До групи горючості Г3 відносяться матеріали, які можуть впродовж п'яти хвилин після усунення джерела запалювання підтримувати процес горіння. Температура газів, які при цьому виділяються, можу досягати 450°С, ступінь пошкодження по довжині зразка більше 85%, ступінь пошкодження за масою зразка не більше 50%, тривалість самостійного горіння не більше 300с.

Сильногорючі матеріали зараховують до групи Г4. За усіма показниками вони ідентичні речовинам із попередньої групи за винятком температури димових газів, які в даній групі горючості виділяються при температурі більшій, ніж 450°С. Для матеріалів, що відносяться до групи горючості Г1-ГЗ, не допускається утворення палаючих крапель розплаву при випробуванні (для матеріалів, що відносяться до груп горючості Г1 і Г2, не допускається утворення крапель розплаву).

 
 
Горючість будівельних матеріалів — один із ключових показників, що визначає пожежну безпеку будівель та споруд. Від того, як швидко матеріал загоряється та поширює полум’я, залежить час евакуації людей, можливість локалізації вогню та рівень матеріальних збитків.
 
В Україні класифікація за групами горючості (Г1–Г4) регламентується національними стандартами та будівельними нормами, зокрема:
 
ДСТУ Б В.2.7-19-95 «Будівельні матеріали. Метод визначення горючості»
ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»
Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд
 
Знання групи горючості є важливим для:
 
 проєктувальників і архітекторів — при виборі оздоблювальних та конструкційних матеріалів;
 забудовників — для відповідності вимогам пожежної безпеки та отримання сертифікатів;
 власників та експлуатантів будівель — для планування ремонтів і реконструкцій;
 органів державного нагляду — при перевірках та експертизах.
 
У більшості випадків матеріали з низькою або помірною горючістю (Г1–Г2) рекомендуються для внутрішніх оздоблювальних робіт, тоді як матеріали високої горючості (Г3–Г4) допускаються лише у конструкціях, де передбачено спеціальні заходи протипожежного захисту.
 


phone-handset