Горючі будівельні матеріали за результатами випробувань розподіляються
на чотити групи: Г1, Г2, Г3, Г4.
Горючість Г1
властива речовинам та матеріалам, які не можуть горіти без
джерела запалювання, але у відповідних умовах вони здатні виділяти гази,
що утворюють дим. Низькогорючі матеріали групи Г1 мають температуру
димових газів не більше 135°С, ступінь пошкодження по довжині зразка
не більше 65%, ступінь пошкодження за масою зразка не більше 20%,
тривалість самостійного горіння 0с.
До групи горючості Г2
відносяться будівельні матеріали, які після ліквідації джерела запалювання продовжують
горіти не більш, ніж 30 секунд. Максимальна температура димових газів при цьому – 235°С,
ступінь пошкодження по довжині зразка не більше 85%, ступінь пошкодження за масою
зразка не більше 50%, тривалість самостійного горіння не більше 30с.
До групи горючості Г3 відносяться матеріали, які можуть впродовж п'яти хвилин після усунення
джерела запалювання підтримувати процес горіння. Температура газів, які при цьому виділяються
, можу досягати 450°С, ступінь пошкодження по довжині зразка більше 85%, ступінь пошкодження
за масою зразка не більше 50%, тривалість самостійного горіння не більше 300с.
Сильногорючі матеріали зараховують до групи Г4.
За усіма показниками вони ідентичні речовинам із попередньої групи за винятком температури димових газів,
які в даній групі горючості виділяються при температурі більшій, ніж 450°С.
Для матеріалів, що відносяться до групи горючості Г1-ГЗ, не допускається утворення палаючих крапель
розплаву при випробуванні
(для матеріалів, що відносяться до груп горючості Г1 і Г2, не допускається утворення крапель розплаву).